З ІСТОРІЇ САМОУПРАВЛІННЯ ЧЕРНІВЦІВ

0
Адреса: ,

Рубрики:

Ключові слова:

Бургомістри

Переглядів

За 30 дней: 70
Сегодня: 2


Історія самоуправління Чернівців має свою давню історію.

Так, вже у XVI столітті міську громаду очолював виборний війт або шолтуз (міський суддя), якому підпорядковувалася виборна рада з 8 чи 12 примарів. Перша згадка про таку раду припадає на 8 лютого 1599 р. Війтом тоді був Ончул Юрашкович.

В II половині XVII ст., коли Чернівці потрапили під владу короля Речі Посполитої Яна III Собєського, в міській раді засідали війти Арсеній Кіцмань, згодом Йон Микулецький. У 40-х роках XVIII ст. містом управляв війт Косташ.

Після включення Буковини до складу Австрійської держави, в краї було встановлено військову адміністрацію, яку очолював генерал-майор Габріель барон фон Сплєні фон Мігальді (1774-1778 рр.), а згодом - генерал-майор Карл барон фон Енценберг. Останній склав положення про міське впорядкування, норми якого стосувалися Чернівців, Сучави та Серету. У 1786 р. Надвірна рада у Відні затвердила це "Міське управління".

За ним міщани християнського віросповідання обирали магістрат у складі міського судді та чотирьох радників терміном на три роки. Перші вибори відбулися 7 травня 1786 р. під наглядом спеціального комісара, а 9 травня адміністрація Чернівецького дистрикту затвердила результати виборів. Суддею став Василь Паладій. Саме він здійснював загальне керівництво магістратом та провадив судові засідання. Інколи міського суддю називали бургомістром. Щоправда в той час повноваження магістрату були обмежені і його вважали підрозділом окружної влади.

У 90-х роках XVIII ст. було проведено кілька реорганізацій магістрату. Від 1792 p., за розпорядженням Львівського губерніального правління магістрат ставав "судом громади", який очолював "суддя громади", пізніше "голова громадського суду", "голова". Радники отримували звання засідателів або асесорів. В грудні 1795 р. було реалізовано новий розпорядок виборів, затверджений на 1792 р. Відтепер вибори були двоступеневими: спершу обирався "бюргерський комітет", який далі обирав голову суду та засідателів. Цей комітет з 12 осіб зберігав чинність протягом 3 років і мав право контролю за фінансовою діяльністю "магістрату".

У 1807 р. в ході чергової реорганізації міської влади було скасовано посади засідателів та синдика (особи, яка відповідала за діловодство та виконувала адвокатські функції). Бюргерський комітет отримав більше можливостей контролювати діяльність голови, а останній у найважливіших справах радився з членами комітету.

У 1823 р. міським головою був Андреас Клуг. Саме він під час аудієнції у цісаря Франца І 4 жовтня 1823 р. скаржився на брак персоналу в магістраті та відсутність у володінні міста будь-якого майна. 11 жовтня 1823 р. Франц І приймав групу чернівецьких міщан, які просили про оголошення Чернівців містом та надання йому "політичного магістрату" (тобто права адміністративного самоврядування з виборною міською радою на чолі міста). Щоправда, на той час в місті діяло бюргерське право та бюргерська присяга (введені в 1821 р).

Тим часом Чернівці продовжували розвиватися. У наданні їм цивілізованого вигляду брав участь крайовий інженер А. Марін. Саме він, за сприяння тодішнього міського голови А. Клуга, у 1830 р. заклав Народний сад.

У 1832 р. міське управління було реорганізовано. В результаті з'явився "регульований" магістрат, очолюваний бургомістром. Першим бургомістром став дипломований юрист Франц Лігоцький (родом із Моравії). Він щосуботи проводив засідання бюргерського комітету. В цей час вдвічі зросла квота самостійних видатків. Ф. Лігоцький піклувався про поліпшення фінансового стану міського бюджету і у 1837 р. міська каса мала понад 17 тис. флоринів вільної готівки.

В XIX ст. Чернівці набрали вигляду міста в європейському розумінні, а в цьому сприяла і поява будівлі ратуші. Зведена вона в 1843 - 1846 рр. під керівництвом окружного інженера А. Маріна та камерального архітектора А. Микулича. Передача ратуші в експлуатацію відбулася 20 березня 1848 р. Бургомістром в той час був Адальберт Суханек (1848 - 1854 рр.).

Місто продовжувало розвиватись і бургомістрами його були почергово Йозеф Ортинський (1854 - 1859 рр.), Йозеф Лепши (1859 - 1861 рр.), Юліус Губріх (1861 - 1864 рр.).

Дійсною подією стало надання Чернівцям 8 березня 1864 р. права повного самоврядування (автономії).

Відтепер у місті запроваджувалася виборна "рада громади" в складі 50 "громадських радників". Вони обирали з-поміж себе бургомістра, віце-бургомістра, 4 "міських радників". З 1873 р. було введено посаду 2-го віце-бургомістра. Бургомістр одночасно очолював і магістрат. Рада мала ухвалюючі та контролюючі функції, а магістрат - управлінсько-виконавчі. Відзначимо, що у 1864 р. активне та пасивне виборче право було поширене і на осіб іудейського віросповідання. Підпорядковувалася міська рада крайовому президенту, а бургомістр прирівнювався до старости повіту, тож влада Чернівецького повітового старости обмежувалася лише сільськими громадами.