ДІЛОВЕ ОБЛИЧЧЯ МІСТА

0
Адреса: ,

Рубрики:

Опис діяльності:

Інформація про організації, підприємства, фабрики міста, якими вони були більше, ніж 80 років тому.

Ключові слова:

історія Чернівців, історія міста Чернівці, Палата ремесел і торгівлі, Палата адвокатів, Акційний іпотечний банк, Регіональний банк, Буковинська ощадна каса, Буковинське підприємство пива і спирту, заводи Чернівців, фабрики Чернівці, Рустіка, цегельня Чернівці Історичні нариси

Переглядів

За 30 дней: 69
Сегодня: 1


Альбом "Чернівці". Ця книга вийшла у світ у 1926 році. Надрукована вона була румунською (тодішньою державною мовою) та німецькою (зрозумілою для всього населення міста) мовою. У цій книзі поряд з історією міста, іменами керівників подавалась інформація про "ділове обличчя" міста, яким воно було більше, ніж 80 років тому. Судіть самі

Палата ремесел і торгівлі

Палата ремесел і торгівлі була заснована року 1850 і провела 27 червня того року своє перше засідання. У цей час адміністративна рада палати складалася із 16 членів, з числа яких обирався президент. Року 1896 палата розмістилася у будівлі Промислового музею, де і залишалася до року 1908 - 1909. Відтоді і до тепер вона знаходиться у власному будинку, який був зведений за відзначеним премією планом архітектора Фрідріха Готтесманна.

Року 1901 число адміністративних радників збільшилося до 34. Року 1919, майже після завершення війни, адміністративна рада під головуванням др. Вільгельма Тіттінгера була розпущена і замінена тимчасовим правлінням, яке складалося з голови і 12 радників.

 

Палата адвокатів

Буковина не мала власної палати адвокатів до опублікування у 1873 р. австрійського статуту адвокатів.

У рамках тодішнього західно-галицького судового статуту занесення адвокатів у реєстр та дисциплінарний нагляд за ними були у віданні державного верховного суду. Лише основний закон 1897 р., написаний на демократичних засадах, звільнив адвокатський стан від оков офіційної опіки. Відомий правознавець Глазер, який створив в 1873 р. карно-процесуальний статут, був одним із найбільших поборників автономії адвокатської організації. Незалежне правосуддя може існувати лише тоді, коли населення буде користуватись послугами і захистом незалежних адвокатів. Австрійська палата адвокатів 1873 р., яка існувала на Буковині до 21 лютого 1923 р., а, отже, діяла повних 50 років, відмінно себе зарекомендувала. Особливо це стосується вказівок щодо професійної підготовки адвоката, які були повністю використані у новій редакції уніфікованого закону про адвокатуру від 1923 р.

Першим президентом Буковинської палати адвокатів був тодішній депутат і заступник голови Ландтагу др. Йозеф Ротт. Новий уніфікований закон про адвокатуру від 1923 р. розвинув далі автономію палати адвокатів і звільнив адвокатів від офіційного нагляду органів юстиції. Зокрема, міністру юстиції більше не надавалося, як раніше, право звільняти Комітет палати адвокатів та призначати нові вибори. Також рух по інстанції у дисциплінарних справах був відрегульований таким чином, що у двох перших інстанціях мали право голосу виключно члени адвокатського стану, і тільки у вищій інстанції - об'єднана рада членів касаційного суду та членів союзу адвокатів. До честі Буковини є і те, що при обговоренні процесу закону у палаті депутатів депутат від Буковини, нинішній президент Буковинської палати адвокатів др. Ромулус Реуц був обраний головним доповідачем. Комітет палати адвокатів складається з декана, якого вибирають на три роки, та дванадцяти членів, з числа яких вибирається продекан.

Хоч Буковинська палата адвокатів знаходиться у приміщенні крайового апеляційного суду, вона сама є апеляційною інстанцією для тих палат, які існують при трибуналах та комітети яких складаються з одного декана та 3 членів правління. Нинішнім деканом Буковинської палати адвокатів є депутат др. Ромулус Реуц, продеканом др. Макс Фокшанер.

Акційний іпотечний банк

У 1867 році було засновано у Львові Галицький акційно-іпотечний банк. Невдовзі після цього в Чернівцях було відкрито його філію. Ця філія відразу після відкриття завоювала домінуюче положення на Буковині та східній Галичині аж до Коломиї. Вона проводила всі банківські операції і ескомптування векселів, інкасування, грошові перекази, операції між біржами та обмінними пунктами, емісія банківських білетів, ощадних книжок, крім того, філія займалася також депозитними вкладами, торговельними операціями з фондовими цінними паперами, видачею позик під заклад. Крім того, було також відкрито ломбардне відділення, у якому давали позику під заклад золота, срібла та різноманітних коштовностей.

Особливу увагу приділяла ця філія торгівлі різними сільськогосподарськими продуктами.

Для цього споруджувалися та розширювалися сховища у Чернівцях, Новоселиці та Іцканах, в яких складені продукти консервувалися, готувалися до споживання. Комерсантам через надання авансів пропонувалася можливість збільшити обсяги своїх угод. Також прискорювався експорт товарів завдяки видачі авансів на транспорт. Перервана війною діяльність була відновлена навесні 1918 р. З цього часу, відповідно пристосувавшись до нових умов, вона проводиться у повному обсязі. Центральний заклад у Львові у лютому 1920 р. було нострифіковано як польський, пристосовуючись до нових реалій, назва фірми була змінена на Акційний іпотечний банк. Банк продовжував інтенсивну діяльність по всіх довоєнних напрямках. До них додалися ще й валютні операції.

Побудовані перед війною сховища під час бойових дій були зруйновані. Сховище у Чернівцях було відновлено, збільшено та обладнано сучасним устаткуванням. Надалі це приміщення перейшло до експедиційного акційного товариства "Глобус". Філія банку не тільки володіє його акціями, але і в значних обсягах його фінансує. Відбудова зруйнованих сховищ у Новоселиці та Іцканах не проведена, бо ці місцевості втратили своє економічне значення, яке мали колись як прикордонні. Керуючись бажанням і надалі займатися торгівлею зерном, філія у вересні 1922 р. спробувала відкрити великі сховища у Ліпканах, одному з найважливіших пунктів концентрації сільськогосподарської продукції у Бессарабії. Такими діями вона пішла назустріч початковим потребам виробників зерна та комерсантів. З огляду на сусіднє розташування та дружні відносини Румунії з польською Республікою, філія бачить велике поле діяльності у збільшенні господарських зв'язків, згідно з торговим договором між цими країнами, які будуть підтримуватись тісною співпрацею філій та центрального закладу у Львові. Філія проводить свою діяльність у власних будинках на вулиці Янку Флондора № 13 та 15. В цих будинках знаходиться також склад, яким можуть користуватися комерсанти для зберігання різних товарів для торгівлі у місті. Керівництво філією знаходиться у руках директора Густава Боденштайна, який уже багато десятиліть працює у закладі і продовжує зберігати і підтримувати його ось уже 60-літні консервативні комерційні традиції.

Нинішній депутат Др. Йосиф Вігович є головою палати, який виконує свої обов'язки вміло і тактовно. Секретарем палати є Др. Фрідріх Ернст Деккер, який перебуває на службі в палаті від 1897 р. вмілий службовець, який володіє широкими знаннями.

*)У час друку цієї праці після виборів у Палаті ремесел і торгівлі нинішня президія складається з панів деп. Др. Иосифа Віговіча, голови, директора Бернг Флеммінгера І співголови, Діонізіє де-Ангаух, II співголови.

Регіональний банк

Ця фінансова інституція пройшла від свого заснування через ряд перетворень. 24 червня 1882 р. банк розпочав діяльність з акціонерним капіталом повністю внесеним як "інститут сільського кредиту" і з причини швидкого розвитку примножив акційний капітал до суми в 600 000 флоринів.

Тодішнім головою адміністративної ради був Александру барон Петріно, членами були пани Якоб барон Шімоновіч, Емануел кавалер де Табора, Йоганн Лупул, Ігнац Шнірх та Гайнріх Вагнер. Пан Вагнер, не прийнявши свій мандат, поступився місцем пану Йогану барону Мустаца. Також було кооптовано до адміністративної ради др. Марчела Френкеле. Директорами закладу були названі пани Ігнац Нойманн та Філіп Поппер. У перший рік роботи позика, надана власникам дрібних земельних маєтків і міської нерухомості піднялася до 938100 флоринів, тоді як депозити зросли до 947229 флоринів.

Чистий прибуток складав 43474 флорини. Другого року роботи з'явилися набагато більші угоди, як до названих позик, так і до внесків.

У 1885 та 1886 p. залишили заклад вище іменовані директори, були іменовані директори пани Фрідріх Лангенхан і К. Брюк. У 1892 р. замість директора Фрідріха Лангенхана, який залишив раду, було іменовано др. Моріца Пашкіса, а чотири роки пізніше і пана Штефана Вайсс.

Року 1898 помер голова адміністративної ради і замість нього прийшов Віктор барон Стирча. У 1900 р. залишив заклад Вайсс. І лише 1905 р. перейшов заклад, по продовженню попередньої угоди, у власність краю Буковина і управлявся як «Крайовий банк» (Landesbank) до 12 вересня 1919 р. Відтоді на основі декрету-закону, опублікованому у «Офіційному віснику» 27 вересня 1919, № 130 банк було перетворено на «Регіональний банк».

Нинішні керівники закладу є: директор генеральний Товар і директор др. Гіцеску. Банк займається всіма банківськими операціями і надає кредити на товари та іпотеку.

Буковинська Ощадна Каса

Буковинська Ощадна Каса була заснована 22 серпня 1858 р. з нагоди народження спадкоємця австрійського трону. Оскільки було проведено необхідну підготовчу роботу, встановлення комітету почалося зі справжньої діяльності вже 24 жовтня 1860 р. з гарантійним фондом у 10000 флоринів, з яких 5000 флоринів внесла міська рада, забезпечивши собі натомість 12 голосів у комітеті ощадної каси. Решта 12 голосів були зарезервовані для фундаторів та покровителів. Бургомістр Чернівців завдяки своїй посаді став постійним членом комітету. Перший Директорат, який було обрано на засіданні 20 квітня 1860 р. включав панів Вільгельма фон Альта, Леона Раквіца, др. Лео Шлабковскі, Ісака Рубінштайна та Ігнаца Шнірха. Верховним попечителем був президент краю граф Роткірх-Пантен, заступником його Якоб фон Мікулі; кураторами малого комітету були Йоганн Барон Мустаца, Якоб лицар фон Петровіч, Йозеф Дітріх, Теофіл Бенделла, Антон Кохановскі та Отто Фрайгер фон Петріно.

Магістрат дав до розпорядження залу у будівлі ратуші, де заклад розпочав свою діяльність. Вже перший рік роботи показав плідну діяльність, пов'язану з вигодою для оточуючих досить значною, що привело до створення резервного фонду. Року 1868 додався до палати заклад іпотечних позик, а два роки по тому палата добилася двоповерхової будівлі на Рінгплац, яку зайняла у вересні 1871 р., коли було проведено всі необхідні вдосконалення. Цією дією дано у розпорядження необхідні приміщення і ощадна каса змогла розвиватися. У відповідності до задумів фундаторів цього закладу, було не використання закладу з якоюсь вигодою, але праця на користь мешканців міста і краю, для чого і працювали. Будь-який раз, коли у краї були складні обставини, ощадні каси не відмовили нікому у допомозі. У будь-якій благодійній акції, будь-якому створенні громадського закладу, ця інституція приймала участь. З часом зайняла Буковинська Ощадна Каса достойне місце і змогла завоювати довіру населення. Це видно із значного числа внесків, які зросли у минулому році до суми у 37 мільйонів.

Від року 1900 приміщення офісу знаходиться у нинішній будівлі ощадної каси. Теперішня дирекція складається з генерального директора др. Васілє Греку; директорів др. Рудольфа Вольфа, Франца Майєра, Адольфа Харта, Ніколає Прєліча, Казіміра лицаря де Вєнгловскі.

 

Перше буковинське підприємство пива і спирту

Одним із найстаріших і одночасно найбільших промислових підприємств є вище названий заклад, який був заснований як акційне товариство 1859 р. групою найвідоміших тоді промисловців, а саме панами Ганкріх Вагнер, Маркус Цуккер, Ісак Рубінштайн і радн. арх. Грегор. З малих початків повільно піднялося це підприємство до пануючої ситуації і досягло у 1910 р. випуску 100000 гектолітрів. Роком пізніше здійснено зміни у підприємстві, машини були вдосконалені і влаштовано штучне охолодження і виробництво льоду, що дозволило піднести виробництво до 150000 гектолітрів, які продавали не лише у Буковині, але, у значній мірі, і у сьогоднішній Польщі.

Війна справила свій вплив на підприємство, як і на все економічне життя Буковини, та поступово воно активізувало діяльність і знайшло нові ринки збуту у Бессарабії та Регаті.

Щоб раціональніше використовувати підприємство, яке мало власні станцію і водогін, приписано до підприємства в 1920 р. ректифікаційний завод, якому надано найсучасніші апарати для очистки та перегону системи "Барбет". Поряд із виробництвом вказаної продукції надавалася увага і експорту солоду і як кон'юнктурний засіб, більш чи менш сприятливий, солод експортувався найбільш інтенсивно.

Підприємство складається з: фабрики солоду, станції, водогону, пивоварні, ректифікаційного заводу зі складом, перегонного заводу та будинку адміністрації.

У адміністративній раді присутні тепер пани: Теофіл Сіміонович, Нафталі Рохатин, радн. заг. Макс лицар фон Ангаух, Арістід Бланк, директор Сепкес, барон Гормузакі, професор Боамбе, др. Васіле Марку, директор Едмунд Луттінгер, міністр Буковини др. Попович, директор Бернгард Флеммінгер, директор Капелюш, Леон Рохатин, Діоніс лицар фон Ангаух. Головами адміністративної ради є пани Сіміонович і М. Рохатин, тоді як на чолі Дирекції стояли пани Марек Капелюш і Леон Рохатин.

Акціонерне товариство використання лісу і парових пилорам

колишнє "П. і К. Гец і К"

Це підприємство виникло ще у вісьмидесятих роках минулого століття, коли великі промисловці Пауль і Кароль Гец, родом із заходу заснували тут багато лісопилень, серед інших у Чернівцях і Ватра-Дорней. Брати Гец були піонерами деревообробної промисловості і торгівлі деревом на Буковині і заклали основу добре відомим на сході ринках заходу білої буковинської ялини.

Після війни російсько-румунсько-турецької і до смерті Пауля Геца, підприємства Гец, до яких, між іншим, долучилися і фабрики з Межиброд і Фалкеу, були перетворені на акційне товариство, з осідком дирекції у Чернівцях, яке купило багато земель і домів у Галаці і заснувало там лісопильню з 14 пилорамами.

На початку 1924 р. товариство «Гец» злилося з товариством «Фореста Ромине», а у липні 1924 р. підприємства «Гец» і «Фореста Ромине» заволоділи групою «Розенберг». Лісопильня у Чернівцях, розташована на березі Прута має 7 пилорам і раму для розрізування. Цей заклад володіє і фабрикою у Яссах, збудованою останнього часу. Фабрика у Чернівцях користується лісом, який доставляється плотами по Черемошу і Пруту з польсько-румунської долини Черемоша і має тепер близько 500 робітників.

Дві інші фабрики з Ватра-Дорней «Конкордіа» і «Кілія» розташовані на березі Дорни перша, а друга на березі Бистриці. Кожна з них має по 10 пилорам та різні допоміжні машини і зайняті тут 600 робітників.

Вироби фабрик «Гец» призначені, зокрема, для експорту на Схід, до Франції і Англії і відомі на світовому ринку, де підприємство знане і ціниться багато десятиліть, за добре ім'я.

Пан Самуел Шварц, відомий як спеціаліст поза межами нашої країни є керівним директором фабрики у Чернівцях і Ватрі-Дорней.

 

"Рустіка". Фабрика сільськогосподарських машин.

Фабрика сільськогосподарських машин "Рустіка" була створена для підтримки місцевого сільського господарства поставками необхідних машин і сільськогосподарського інвентаря у 1919 р. під назвою "Товариство з обмеженою відповідальністю", і від того часу діє і збільшує приміщення фабрики та види продукції. Фабрика володіє, щоб відповідати усім вимогам, усіма можливостями виробництва як ливарня, токарня, механічна майстерня, столярня та монтажний цех, так що сільськогосподарські машини є цілком продукцією даного підприємства.

Спершу фабрика виготовляла лише невелике число сільськогосподарських машин, та з часом розвинулася так, що тепер виробляє всі сільськогосподарські машини, які необхідні в Румунії. Як спеціальні вироби виготовляються: соломорізки, віялки, молотарки, дробильні, преси та інші машини для виробництва олії, камені для розмелювання тощо. Щоб відповідати потребам країни, товариство підтримує і постачання іншого інвентаря та необхідних машин для сільського господарства краю, весь час урізноманітнюючи продукцію. З цією метою "Рустіка" має зв'язки із найвідомішими фірмами за кордоном, особливо через агентів і так є у змозі постачатися різними моторами і цілими конструкціями млинів та іншим.

Товариство створило добру організацію продажу через представників і агентів у найбільших населених пунктах країни, а особливо у Буковині, Бессарабії і Молдові. Виробництва, продаж постійно зростають. Перший акційний капітал складав 5000000 лей і виріс до 15000000 лей. Адміністрація складається з панів Янку кав. де Грігорча (голова), Якоба Кіндлера (співголова), Моріца Абрамовича, Макса кав. де Ангаух, Адольфа Гасснера, Ніку де Гордіцкі, Філіпа Гредінгера, Адольфа Гірша, Якоба Кудіша, Едмунда Луттінгера, др. Васіле Марку, др. Дімітріє Мармелюк, інж. Ернест фон Радінгер, др. Йозефа Раппапорта і інж. Георге Сирбу. Виконавчим директором товариства від дня заснування є др. Ц. С. Бретшнайдер.

Фабрика пічної кераміки і цегельня Г. Тріхтера

Якщо говорити про промислові підприємства Чернівців, то перш за все потрібно згадати вище названу фабрику. Вона була заснована 1897 р. великим підприємцем Гершем Тріхтером, але не мала тоді того розвитку, що має нині. Лише пізніше і особливо по війні впроваджено інновації і досягла безумовного значення.

Фабрика виробляє тепер черепицю, пресовану цеглу, пічну теракоту, будь-якого виду. Встановлення спеціального дизеля у 200 к. с, як і динамо у 50 к. с, яке живиться з міської електростанції, дозволило запустити машини, так що виробництво не потерпає від зупинок.

Вироби, особливо пічна теракота, знаходять собі покупців не лише у нашому місті, але й вивозяться у великих розмірах. Нинішнє підприємство має своїм директором пана Пауля Тріхтера.

На фото Винна гора, що давала сировину для цегельні.