ЄВГЕН ГАКМАН (1793 — 1873)

0
Адреса: ,

Рубрики:

Опис діяльності:

Український церковний та політичний діяч, православний єпископ, перший Митрополит Буковини і Далмації.

Ключові слова:

Видатні чернівчани

Переглядів

За 30 дней: 139
Сегодня: 1


Син українського селянина народився 1793 р. у селі Васловівці нинішнього Заставнівського району. Отримав освіту завдяки допомозі вуйка о. Гната Гакмана. Середню освіту Є. Гакман здобув у чернівецькій гімназії, де мовою викладання була латинська. Згодом навчався у державному конвікті (навчальний заклад на зразок бурси) та на теологічному факультеті Віденського університету. Будучи студентом, Є. Гакман став домашнім вчителем у цісарській родині: викладав основи румунської мови цісаревичу Фердінанду.

В 1823 р. Є. Гакман повернувся до Чернівців і прийняв чернечий сан. Коли 12 лютого 1828 р. у Чернівцях було урочисто відкрито духовну семінарію (теологічний інститут), Є. Гакман став тут професором Біблійних студій і пропрацював сім років.

26 вересня 1834 р. помер буковинський єпископ Ісаія Балошескул, але призначення нового єпископа затягнулося через хворобу та смерть імператора Франца І. Новий австрійський імператор Фердінанд І указом від 8 травня 1835 р. іменував єпископом Буковинським о. Є. Гакмана.

Новий владика зосередив свою діяльність на організаційно-адміністративних питаннях і підготував на розгляд імператора документ під назвою "Друге загальне впорядкування парохій". Документ було затверджено імператором 24 жовтня 1843 р., і ним єпархія поділялася на 12 претопресвітератів, підвищувалася платня духівництва. В наступні роки положення цього документа уточнювалися, а кількість самостійних парохій зросла від 173 до 221.

Завдяки подвижницькій діяльності владики було отримано дозвіл на будівництво кафедрального собору, палати єпископа. Так 15 липня 1844 р. о. Є. Гакман заклав перший камінь у фундамент кафедрального собору, але через нерегулярне фінансування його спорудження затягнулося на 20 років. У 1845 р. він добився дозволу імператора на спорудження палацу єпископа, але остаточне рішення затягувалося владою через нестачу коштів аж до 1860 р.

У 1838 р. єпископ Є. Гакман добився відкриття окремої школи дияконів, у якій поряд з німецькою широко вживалися і крайові мови - русинська (українська) та молдавська. Розширив він і використання української мови у церковному діловодстві.

Під час революції 1848 - 1849 рр. виявилася слабкість позицій єпископа о. Є. Гакмана, що змусило його піти на компроміс з групою Є. Гурмузакі і підписати "Буковинську крайову петицію", складену бароном Є. Гурмузакі.

З нагоди сходження на престол імператора Франца Йосифа І склала поклон монарху Буковинська делегація, очолювана владикою. Отець Є. Гакман від імені всіх православних просив імператора надати автономію Буковині. За конституцією 4 березня 1849 р. Буковина отримала статут коронного краю, але вже у 1860 р. автономію краю було скасовано. Єпископ Є. Гакман підписався під новою петицією. Однак в цей же час владика змушений був протистояти намаганням включити до складу румунської митрополії і Буковинську єпархію. В 1868 р., коли пристрасті охопили частину духовенства, владика видав «Окружноє писаніє к честному нашея єпархія духовенству». Тоді ж він вирішив заснувати українське товариство, яке б захищало національні інтереси русинів Буковини. 26 січня 1869 р. відбулися у Чернівцях установчі збори "Руської Бесіди".

Проте були в цей час і приємні турботи в житті владики. У 1860 р. він очолив комітет по будівництву єпископської резиденції і 18 липня 1864 р., владика освятив фундамент майбутньої споруди. Трохи раніше, 17 липня 1864 р., ним було освячено собор Св. Духа у Чернівцях.

26 лютого 1861 р. Буковина проголошена Герцогством Буковини, і 6 квітня 1861 р. відкрилася перша  сесія Буковинського ландтагу (сейму), головою якого був Є. Гакман. У 1861 - 1863 рр. він займав посаду крайового старости.

В 70-і роки Буковинське єпископство було піднесене до рангу митрополії, і 23 січня 1873 р. Є. Гакман іменований архієпископом Чернівецьким та митрополитом Буковини і Далмації. Важка хвороба не дозволила владиці висвятитися у сан, а 12 квітня 1873 р. митрополита Є. Гакмана не стало.

15 квітня митрополита відспівали у церкві Св. Трійці у Відні, а 18 квітня тлінні останки владики привезли до Чернівців. У місті оголосили жалобу.

23 квітня 1873 р. у Святодухівському кафедральному соборі відбулася панахида по митрополиту, яку служили українською мовою отець В. Продан та румунською - отець Іліуц. Прах владики поховали у східній частині вівтаря. Так завершився земний шлях першого митрополита Буковини Є. Гакмана, який прагнув духовного розквіту рідного краю і робив для цього усе можливе.